Слова - Світлана БОЯРКЕВИЧ;
Музика і виконання - Василь ДУНЕЦЬ;
Аранжування і запис - Юрій КРОХІН,
Давай татусь, як в добрі ті часи,
Посидимо удвох і пригадаєм
Минулого далекі голоси
Ми серед інших серцем упізнаєм.
Усе було недавно і давно,
Літа, мов птахи пронеслись журливо.
Дощ плаче, коли стукає в вікно
За Твоїм літом, що відгомоніло.
Татусю, тату, сивий як печаль
На все в житті існує Божа воля.
В душі бринить сльози нестерпний жаль -
Тобі дісталась, ой нелегка доля.
Так рано наша мама відцвіла,
Без неї світ став кольори втрачати.
Домашній вогник серцем берегла,
Навчала нас любити і прощати.
Лечу в дитинство, що приходить в снах,
Де Ти і мама молоді, веселі
І я маленький на твоїх руках
У рідній, чисто прибраній оселі.
Де засинав під мамині пісні,
Лечу туди, де теплі вишиванки,
Де розлетілись, ніби журавлі
Твої дорослі діти на світанку.
Від куль ховатись на війні не вмів -
Пройшов крізь пекло і живим лишився.
Любив життя, синів своїх ростив,
Радію, що в сорочці ти вродився.
А осінь серцю смутку додає,
Хоча і вабить справжньою красою,
Яке то щастя, що ти в мене є,
Давай татусь обнімемось з тобою:
Спасибо за прекрасную песню-память...