-- : --
Зарегистрировано — 123 398Зрителей: 66 487
Авторов: 56 911
On-line — 13 394Зрителей: 2614
Авторов: 10780
Загружено работ — 2 122 516
«Неизвестный Гений»
Моя ти Вічність
Пред. |
Просмотр работы: |
След. |
09 марта ’2012 23:14
Просмотров: 23794
Завершується літо, а тут, як смерть з косою
ріже по душі, бо розходимось з тобою
назавжди... А як так получилось мила?
По асфальті почуття, як дощем розмило...
А любили так нестримно, поламались долі.
Зі мною вже, нажаль, тебе не буде поряд.
Чому так сталось? Кому це треба?
Такий фінал для нас написаний, напевно, небом.
А я хотів наших пов'язати стук сердець.
Тебе у платті білому повести під вінець.
Там обручку золоту на руку тобі надіти.
До остатніх днів своїх лише одну тебе любити.
І якщо би міг я зараз міцно обійняти
віддав би все на світі, навіть, життя на страту.
Ти - усе, що мав я! Тепер я волоцюга.
Вірний собака твій прив'язаний на ланцюг.
Прощавай... Я не повернусь...
Покидаю я тебе і лину в небо.
Ти залишись, не йди за мною.
Поки любиш ти поряд я з тобою.
З одного цілого розпалося надвоє щастя.
Клеїв уламки в ціле, що сил старався.
Про тебе думав вечорами... Не міг заснути.
Так хотілося назад мені все повернути.
Але чомусь у мене це не получилось...
Люблячих два серця назавжди розлучились.
Чому так сталось не міг ніяк збагнути...
Огорнув нестерпно серце цей прощальний смуток.
Вірні були... Такими ж залишились...
Так як і колись нещодавно знов приснилась.
Ніжно пригорнула, так як ще ніколи...
Повторити знову так вже не маєш змоги.
Бог розсудив строго, забрав тебе до себе.
Я пам'ятаю, як і досі, тоді плакало небо.
Ховало мої сльози, тебе ж навіки втратив...
Розійшлись дороги наші, доля поставила крапку.
Прощавай... Я не повернусь...
Покидаю я тебе і лину в небо.
Ти залишись, не йди за мною.
Поки любиш ти поряд я з тобою.
Прощавай... Я не повернусь... Навіки втрачена любов!
Покидаю я тебе і лину в небо. «Не покидай» повторю знову.
Ти залишись, не йди за мною. Я тут сам не зможу...
Поки любиш ти поряд я з тобою. Поверни її, Ти ж можеш, Боже.
Так я несерйозним був тоді, мене пробач...
Но став дорослим, зараз, дорослим плачу
на твоїй могилі тут... Помолюсь тихо
за тебе небу, доки любов не стихла,
поки калатає серце тим одиноким стуком...
Вибач, хай тут земля тобі буде пухом.
Моя святая... Моя навіки...
Моя ти вічність...
ріже по душі, бо розходимось з тобою
назавжди... А як так получилось мила?
По асфальті почуття, як дощем розмило...
А любили так нестримно, поламались долі.
Зі мною вже, нажаль, тебе не буде поряд.
Чому так сталось? Кому це треба?
Такий фінал для нас написаний, напевно, небом.
А я хотів наших пов'язати стук сердець.
Тебе у платті білому повести під вінець.
Там обручку золоту на руку тобі надіти.
До остатніх днів своїх лише одну тебе любити.
І якщо би міг я зараз міцно обійняти
віддав би все на світі, навіть, життя на страту.
Ти - усе, що мав я! Тепер я волоцюга.
Вірний собака твій прив'язаний на ланцюг.
Прощавай... Я не повернусь...
Покидаю я тебе і лину в небо.
Ти залишись, не йди за мною.
Поки любиш ти поряд я з тобою.
З одного цілого розпалося надвоє щастя.
Клеїв уламки в ціле, що сил старався.
Про тебе думав вечорами... Не міг заснути.
Так хотілося назад мені все повернути.
Але чомусь у мене це не получилось...
Люблячих два серця назавжди розлучились.
Чому так сталось не міг ніяк збагнути...
Огорнув нестерпно серце цей прощальний смуток.
Вірні були... Такими ж залишились...
Так як і колись нещодавно знов приснилась.
Ніжно пригорнула, так як ще ніколи...
Повторити знову так вже не маєш змоги.
Бог розсудив строго, забрав тебе до себе.
Я пам'ятаю, як і досі, тоді плакало небо.
Ховало мої сльози, тебе ж навіки втратив...
Розійшлись дороги наші, доля поставила крапку.
Прощавай... Я не повернусь...
Покидаю я тебе і лину в небо.
Ти залишись, не йди за мною.
Поки любиш ти поряд я з тобою.
Прощавай... Я не повернусь... Навіки втрачена любов!
Покидаю я тебе і лину в небо. «Не покидай» повторю знову.
Ти залишись, не йди за мною. Я тут сам не зможу...
Поки любиш ти поряд я з тобою. Поверни її, Ти ж можеш, Боже.
Так я несерйозним був тоді, мене пробач...
Но став дорослим, зараз, дорослим плачу
на твоїй могилі тут... Помолюсь тихо
за тебе небу, доки любов не стихла,
поки калатає серце тим одиноким стуком...
Вибач, хай тут земля тобі буде пухом.
Моя святая... Моя навіки...
Моя ти вічність...
Голосование:
Суммарный балл: 10
Проголосовало пользователей: 1
Балл суточного голосования: 0
Проголосовало пользователей: 0
Проголосовало пользователей: 1
Балл суточного голосования: 0
Проголосовало пользователей: 0
Голосовать могут только зарегистрированные пользователи
Вас также могут заинтересовать работы:
Отзывы:
Оставлен: 09 марта ’2012 23:16
Удачи в конкурсе! Работа понравилась! Прекрасно исполнена песня!
|
annavesi35
|
Оставлен: 09 марта ’2012 23:27
Помолюсь тихо
за тебе небу, доки любов не стихла, поки калатає серце тим одиноким стуком... Вибач, хай тут земля тобі буде пухом. Моя святая... Моя навіки... Моя ти вічність... |
valeriy_pav305
|
Оставлен: 10 марта ’2012 18:42
Прощавай... Я не повернусь...
Покидаю я тебе і лину в небо. Ти залишись, не йди за мною. Поки любиш ти поряд я з тобою. |
Оставлять отзывы могут только зарегистрированные пользователи
Трибуна сайта
Наш рупор
О лете среди природы и о жизни кошек
YaLev42
Рупор будет свободен через:
15 мин. 8 сек.