Пригода із Голохвастовим

1.
Ішов Голохвастов додому,
Тарім-дра-та-ті-дратата,
Але, відчуваючи втому,
Приліг під чужі ворота.

На іншому боці собака
Закопував кістку у гній.
Ще й виднілась неабияка
Смужечка м’яса на ній.

Пр..
У Жоржика дім на Подолі,
Неначе той кремовий торт,
Вино, грамофон та ще й дамочки смачні,
Вольготно хлопчина живьот.

2.
Собака, учувши в небозі
Злодія, гаркнув «Мосьє,
Хоч я тут сиджу, як в облозі,
Та все це насправді моє.

Двобою зі мною схотіли?
Так ось мій картель, милий пан!»
І грудки з-під лап замигтіли,
Застукали об паркан.

Пр..
У Жоржика дім на Подолі,
Неначе той кремовий торт,
Вино, грамофон та ще й дамочки смачні,
Вольготно хлопчина живьот.

3.
Пес вів далі: «Я не невіглас,
Мій батько французький бульдог.
Покинув одразу же він нас,
Точніше, відтягнув поводок.

Шляхетний я, а не цирульник,
Що впав під штахетник в багно»…
І песик скрутив смачну дулю,
Неначе з екрану кіно.

Пр..
У Жоржика дім на Подолі,
Ох, ніби той кремовий торт,
Вино, грамофон та ще й дамочки смачні,
Вольготно хлопчина живьот.

4.
Поклястися міг Голохвастов,
Тарім-дра-та-ті-дратата,
Що його за комір зграбастав
Собака й потяг до моста.

Хотів у Дніпрі утопити,
Та випручався і утік
Прогулянок пізніх любитель,
Зарікшись не пити аж рік.

Пр..
У Жоржика дім на Подолі,
Неначе той кремовий торт,
Вино, грамофон та ще й дамочки смачні,
Вольготно хлопчина живьот.