Чи є іще на світі кращий край,
Зелений,зачарований у тиші.
Душа співа і ти,музико,грай,
Бо слобожанський серцю наймиліший.
Не раз топтав цю землю басурман.
Наш край був хліборобським і козацьким.
І кошовий славетний отаман
Іван Сірко був хлопцем мереф'янським.
І лебеді з твого Лебедина.
Співучий голос сина України.
І досі ще по всесвіту луна
Бориса Гмирі пісня-лебедина.
Під сонцем аж до обрію жнива.
Життя вирує у містах і селах.
Ніде дівчат вродливіших нема,
Як слобожанських чуйних і веселих.
Наш милий серцю,мальовничий край,
Де зранку сходить сонце України,
Ти пісню українську заспівай,
І хай вона у вільне небо лине!