Чорнооке кохання, свiте мiй,
По яких ти блукаєш стежках?
Я твiй морок жаданий питиму…
Тiльки де ж ти, скажи вже, де ж ти?
Чи зустрiну тебе, коханую?
Ти менi зазирула в душу…
I чекати не перестану я –
Та лише сподiватись мушу:
Пр:
Хай вернеться вечiр теплий,
Що геть над мiсточком плине…
Там серце мое затерпло,
Бо бачив тебе хвилину -
Смереченькою стрункою,
Єдиною в цiлiм свiтi…
I коси твої шовковi
Голубив ласкавий вiтер…
Де ж ти, нiжна красуне-дiвчино?
Це вже стало моєю звичкою:
Я шукаю тебе у вiдчаї
Над вечiрньою тою рiчкою…
Я шукаю тебе по осенi…
Вiдгукнися, бо я у розпачi…
Ми з вiдлунням далеким просимо:
Може, вийдеш на той мiсточок ти…
Пр:
Хай вернеться вечiр теплий,
Що геть над мiсточком плине…
Там серце моє затерпло,
Бо бачив тебе хвилину -
Смереченькою стрункою,
Єдиною в цiлiм свiтi…
I коси твої шовковi
Голубив ласкавий вiтер…