Ой, у нас уже ніч,а у вас тільки ранок.
Нахилився до віч солов′їний світанок.
І зозуля кує на калині у лузі.
І роки роздає – що кому по заслузі.
Пр:
Я в дорогу далеку полетіла б лелекою.
Над полями над хатами, аж до свого села.
Я пройшлась би покосами,я би випала росами
Я би сонячним променем все навкруг обняла.
Пролетіли роки та не можу забути
Говірливі струмки ,а навкруг незабудьки.
І безкрайні поля золотої пшениці
І стежина в полях що веде до криниці.
Пр.
І в думках не іду, а біжу я додому…
В яблоневім саду кожна гілка знайома.
На порозі мене зустрічає рідненька,
Наче радість сама ,дорога моя ненька.
Пр.
Пригорнуся до неї і вдихну на всі груди
Запах мами й оселі – відчуваю усюди.
Поклонюсь образам в рушниках у світлиці...
Ніч, та ніби не сплю… Ніби це мені сниться.
Пр.
А у нас уже ніч, а у вас тільки ранок.
І приснився мені солов’їний світанок!
І сади і поля та стриножені коні…
Рідна земле моя,з сивиною у скроні.
Пр.
Свидетельство о публикации №266280 от 28 февраля 2017 года
Анечка, роднуля моя ! Читала строки, а в глотке - ком, в глазах - слёзы ! Очень трогательно и красиво сказано ! Прекрасная будет песня !!!!!!!!!
СПАСИБО !!!!!!!!!
АНЕЧКА!!! ОЧЕНЬ ПОНРАВИЛАСЬ РАБОТА!
Столько тоски, души и любви вложено в каждое слово!
Так хочется уже и песню послушать!
Удачи с соавторами желаю от всего сердца!