В І Й Н А

В І Й Н А

В небі загорялася зоря,
Трави вмились срібною росою
Вулицею жінка йшла стара,
З сивою, тоненькою косою

В далину дорога пролягла.
В степовий, не кошений ярочок
У якому вічним сном заснув
ЇЇ любий, дорогий синочок

Пестила дитину, як могла
І тепло, і ласку віддавала,
Та лиха війна розпочалась,
І синочка в Матері забрала

З неба Сокіл нищив ворогів,
Відбивав охоту від чужого
Та з польоту він не повернувсь
Так не стало Сокола лихого

Я вклоняюсь Матері отій,
Що змогла Героя народити
Він свого не шкодував життя,
Щоб Вітчизну-Матір захистити

В небі загорялася зоря
Наставала нова, світла днина,
Степовою стежкою ішла
Мати на могилу свого сина.

Володимир ДУБОВИЙ
смт. Новопсков