Я у луки весняні полину

Я у луки весняні полину,
Заблукаю в травневій красі...
Та, не буду шукати стежину-
-Босоніж пробіжусь по росі.

І промінням в годину цю ранню,
Я зігріюсь; і сонцю зрадію.
І в зеленім веснянім буянні
Вже нічого з собою не вдію.

Вже нікуди від цього не дінусь,
Мене ноги у гай понесуть.
Віч-на-віч з солов'ями зустрінусь,
І нарешті збагну свою суть.

Я людина маленька, та сильна.
І я тут на Землі недарма.
Та, здається, так мало ще встигла.
А, колись же настане зима.

І я світ обійму, цей весняний,
У обійми; і радо заплачу,
Що він мій, такий рідний, бажаний;
Що прекрасним таким його бачу.

Бачу, як розпускається листя;
Як трава вже за ніч підросла.
Як кульбаба розквітла вогниста;
Як бджола вже нектар понесла.

Як подружці своїй про кохання,
Соловейко так ніжно співає.
Як зузуля в годину цю ранню,
Вже в гніздечко чиєсь заглядає.

Повернусь я з весни до оселі,
Записник свій знайти поспішу.
І відверті весняні, веселі,
Свої вірші для вас напишу.