Возлюбіте Україну

Возлюбіте Україну,
Свою рідну неньку.
Возлюбіте Україну,
Святую земельку.
Україночку отую,
Що вас породила.
Україночку святую,
Що любити вчила.
Не цурайтесь свого роду
І не служіть духу злому.
Батька любіть
І матусю милу
Любіть, а не губіть,
Бо в вас їхня сила,
Бо ви їхній образ
І Їхня подоба.
Не сійте образи,
А любіть до гроба.
Свято любіть Україну,
Свою Батьківщину.
Не плюндруйте святу землю,
Бо Бог покарає.
Він все чує і не дремле,
Сім чаш гніву має.
Любіть, діти, Бога,
З усіма братайтесь.
Та тільки свойого
Повік не цурайтесь.
Щоб нашому роду
Не сталося переводу.
Трудіться у полях,
Ціну хлібу знайте.
Майте совість, стид і страх,
І свій рід навчайте.
Провела на битий шлях,
На биту дорогу,
А сама, неначе птах,
Полетіла в небеса
До самого Бога.
Поклонилась Йому низько
До самого долу:
«Прийшла, Боже, Я не зблизька
До Твого престолу.
Молю, Боже, милість май
До доньки Вкраїни.
Їй в усьому помагай,
Щоб не гнула спину.
Ані перед паном,
Що за океаном.
Ні перед жупаном,
З його плеча, драним.
Просвіти їй очі
І прочисти вуха.
Нехай бачить й серед ночі,
Усе чує й слухає.
Бо стала глуха,
До того ж, незряча,
Бо служить гріху,
І вдача осляча.
Пошли їй прозріння
І даруй спасіння.
Будь милостив, Боже,
Бо живуть негоже
Мої дітки нерозумні,
В своїх очах, умні.
Просвіти їм очі,
Ну і розум тоже.
Може це й поможе
Мудро в світі жити,
Життям дорожити.
Припини скрізь війни.
Хай всі стануть вільні,
Щоб у кожній хаті
Мирно було спати.
Хай не ллються сльози,
Хай гримлять лиш грози
І ідуть рясні дощі.
Нехай світ увесь покраща.
Спини, Боже, усі войни,
Зціли рани невигойні,
Зупини насилля
І спини скрізь кров.
Хай в світі зацарює
Лише Твоя Любов».

15.10.2001
Любов Павлюченко