- Матусю рідненька! Ти, моя найрідніша!
І для мене у світі завжди наймиліша!
Завжди радість і горе зі мною ділила,
Все, що змогла, постійно для мене робила!
Вже про себе не дбала, ночей не доспала,
Те, що мала, завжди все мені віддавала.
Матусенько моя! В мене, Ти, найщиріша!
Найкрасивіша і найкраща, найдобріша!
Лебідонько моя! Рідненька, добра, ненько!
Найщиріше твоє, й найдобріше серденько!
Під крилами твоїми було найтепліше!
Також дуже затишно мені,- найгарніше!
Захищала мене, - від біди, горя, муки,
Я цілую жіночі натруджені руки.
Вже утоми ці руки напевно не знали.
Постійно - вдень і вночі вони працювали.
В тебе щира душа, дуже добре серденько,
Я безмежно люблю вже тебе, рідна ненько!
Міцно тебе обнімаю, ніжно цілую,
Більшої ласки, як мами,- я не відчую!
Ти моя ніжна й мила, лебідонько – пташко!
Прилітаєш постійно, коли мені важко.
Обнімаєш, як крилами, ніжно руками,
Вже немає на світі добрішої мами!
Завжди, з ранку до вечора теж у турботах,
Встигаєш працювати на різних роботах.
Пробач! Якщо, в житті неслухняною бУла?
Чи, колись подзвонити можливо забУла?
Може, мало уваги тобі приділяла?
А, можливо колись, щось не так я сказала?
Також хочу тобі я ще, мамо, сказати,
Що повагу до тебе завжди буду мати.
Теж щиро і ніжно, цілувати й любити,
Вже доки я буду, на цьому світі жити.
Дуже хочу, щоб щасливою завжди булА!
Вічно для мене, МАТУСЮ“, на світі жилА!