Дитинства весна

ДИТИНСТВА ВЕСНА

Дихнуло дитинство
З бугрів навесні,
А спогади линуть
Немов уві сні.
Мене обіймають
Під шелест віття
З далекого краю
Мого забуття.
Я чую дзвіночок
Пташиний, дівочий,
Весняний струмочок,
Що досі дзюркоче,
Ласкаве, грайливе
Від сонця проміння.
То Юльчине миле
Лице в ластовинні.
Із школи ідучи,
Долаючи повінь,
Ми дерлись на кручі,
Вхопившись за промінь.
І сяяли сонцем
Дитячі усмішки...
Тоді ми топтали
Найперші доріжки.
Чудова, як квітка,
Мов дзвін голосна,
В життя, як у хвіртку,
Вривалась весна.
Хоч в пасмах давно
Позолочена осінь
Весна та хвилює
Та любиться досі.
(з книги Ю.Униченка "Душі нестерпний щем",
Луганськ, "Глобус", 2011 р.)