Дарувала мить

* * *
Ти дарувала мені мить,
Залишивши її на згадку.
До цій пори душа болить
Немов у якомусь припадку.
Хміль акацій духмяних,
Твій чаруючий спів,
Заспокоює рани
Ворожба вечорів.
Солов’ї без утоми
Від шалених забав.
Степ нам стелить під ноги
Шовк незайманих трав.
Наполохана зірка
На очах мерехтить,
На дзеркалі озерка
Затамована мить.
А весна у буянні,
Мов вино виграє.
Та роки не останні
Нам зозуля кує.
Серед степу нас двоє...
В вічність проситься мить.
В насолоді такої
Тільки серце щемить.
Не щеми ти, серденько,
То була лише мить.
Коли серце ще дзенька
Як її не любить?.