Мене теж сумніви палкі їдять,
як Гамлета, або Наполеона.
А де ж свята моя злата корона?!
Бо намотало більш як сорок пять...
А я все ніби золотий юнак-
шукаю щось у вітрі, небі, полі.
А думи віддано кивають: Так!
Живі, не прибрані, пусті та голі...
А, зрештою, чому завжди отак...
Чомусь все хочу плідного, нового.
Життя тікаю зовсім не святого,
і сіється червоновічний мак...
Кричить тужливо цвинтарна ворона,
віщуючи останню путь і дзвони...
Свидетельство о публикации №69048 от 8 марта 2013 года
І тут вже від цвинтаря кричить якась ворона?
Подальше від очей її гоніть,
Нехай в сонеті замовчіть.