ДОТИК ВЕСНИ

Приходить радість за весною,
Приходить і весняний цвіт –
Все навкруги цвіте одразу ж
Всіма веселками весни.
Весна приходить ненароком,
Як дівчина хвилюючо пряде,
Як колос у блакитнім небі,
Росток, нове життя, нові стежки.
Ось знов весна замріяно шепоче,
Мені думки навіює сповна,
Як радісно мені від них на серці,
Щоб відчувати їх одразу, як дитя.
Все в ній захоплює, радіє,
Приносить щастя, усмішку й весну.
Весну у серце, що живе та мріє,
Лише надією про краще на Землі.
***
Льє дощ, краплиною стікає
Хвилює, льє – спокійно на душі.
Усмішкою поглянути у небо,
Таке ясне, як очі голубі.
Нехай вже льє – багаття розцвітає,
Краплиною нехай до рук впаде,
Щоб знати наперед, яке то диво –
Відчути дотик справжньої весни.
Весна цвіте і очі розкриває,
Чарує, манить, змушує іти.
Іти вперед, до свого щастя,
Що має в кожнім серці жить.
Дощем впаде на Землю щастя,
І сльози змиє тим дощем.
Не буде більше вже ненастя,
А тільки радість буде Жить.