Матері сльоза

-Чого ж ти плачеш, моя мамо?
-То не я - мої думки,
Гірко на душі так стало,
Ніби хтось зламав замки.

Ті, які тримали двері
Між душею та думками,
Не давали сили хвилі,
Стати грізними валами.

А тепер, дев`ятим валом,
Думки про гірке життя,
З вітром та блискучим громом
Надали їм маяття.

Притулив я до грудей,
Сльози витер зі щоки,
- Не вини у цім людей,
Згинуть буряні роки.

Ми повинні все зробити,
Щоб по матері щоках,
Дощем щастя сльози лили,
Що з`являються в очах.