Свобода

Ні, я не вовк, я вже собака.
Мене малесеньким із лісу принесли,
Обігрівала добре тепла хата,
Тож безтурботно міг рости.

На місяць я не завивав,
Та від хазяїна мав ласку,
Бо у мисливстві тяму мав,
Немов попав у казку.

Та ось одного дня
Мені чудовий сон приснився,
Коли сліпеньким ще щеням,
До матері тулився.

Цей сон я навіть не гадав,
Що змінить крок моєї долі,
І думки в голові не мав,
Бо вміло грав собачі ролі.

У сонячний зимовий день
З хазяїном до лісу йшли,
А в серці в мене «дзень-дзень-дзень»,
Неначе каже: «Ти не йди».

Як непотрібно, а інстинкт -
Мисливство в мене сенс життя .
І в серці дзвін немов затих,
Все пересилив тріск гілля.

По лісу я побачив прапорці.
Навіщо це? Та й запах дивний мають.
Й мисливці неабияк злі,
Хай роблять, бо вони все знають.

Хто став на номер, хто в загін,
Я перейшов за дивну загорожу,
Не маючи і гадки, в ліс побіг,
Бо звіря вигнати я зможу.

О, диво! У кущах
Собаки, й колір як у мене,
Що їх лякає в прапорцях ?
Вони не знають: жовте чи зелене.

Біжу, страху не маю,
Вони стоять, як вкопані.
О, Боже! Я попав у зграю,
І лапи стали скошені.

Ну все, загину, закінчилося життя,
Але почув я запахи знайомі.
І в думці миттю пролетіло те щеня,
Яке з`явилось у нічному снові.

Це ж запах матері та батька,
А поруч сестри і брати,
Ось для кого пороблена ця пастка,
Я маю вас від смерті зберегти.

«Не бійтеся, робіть як я
Прошу довіртеся мені, благаю,
Стрибайте вище прапорця -
Лиш тільки так спасемо зграю».

Я перший, а за мною всі
Миттєво перебороли перешкоду,
Нас не побачили стрільці,
Що вовк так зробить, не повірять зроду.

Тепер упевнений, що волю
На клітку золоту, на шовк,
Коли в широкому степу я стою,
Не заміню, я не собака – Вовк.