Зозуленька

Прилетіла зозулечка,
На дубову гілку сіла,
Запитаю я у неї:
«Де дитятко діла?»

Що ж ти, зозулечка,
Дитя народила
Та й виховувать не хочеш,
В тебе зникла сила?

Ти красива та вродлива,
Вмієш кукувати,
Мабуть, любиш погуляти,
Довгенько поспати.

Підкинула дитятко
До чужої хати,
Не щаститиме дитині,
Бо не рідна мати.

Тож вернись, моя зозуля,
Забери дитину,
Не залишай її маленьку
Хоч і на хвилину.

Прокукуй ти їй і літа
Сто, а може більше.
І в родині твоїй стане
Набагато ліпше.