Я пам'ятаю (Я помню)

Моєму сучаснику, поэту-пісняру
Миколі Потійко

Життя у кожного своє,
Поетам завжди часу мало.
Що серце бачило твоє,
Без тебе вже поемой стало.

Мій друже,брате,як ти жив?
Душа,я знаю,сумувала.
А іноді лунав твій спів -
Коли кохання відчувала.

Як широ ти любив усіх!
Вірші чарівні про кохання
Я пам'ятаю більш за всіх -
Їх досі чую привітання.

Ти приклад мені дав такий,
Що я своє надхнення маю.
І вірш пишу - нехай простий -
Їм Музу також зустрічаю.

І повні ніжності слова,
З мого пера зійдуть до неї.
І хай вже сива голова,
Душа бажає епопеї.


С глубоким уважением музе позта -
Нине Андреевне (литстудия "Плавка")

Великодушны и всегда скромны,
Пусть не слагаете Вы чудные сонеты,
Но в студии всегда нужны
И рады Вам прозаики,поэты...

Весна придет на смену холодам,
А значит оживет цветок надежды,
Подарит Вам целительный бальзам,
Оденет в белоснежные одежды.

В старинном парке расцветет сирень,
Напомнит может первое свиданье.
И замечательный тот майский день,
И поцелуя робкое касанье.

Наполнит сердце радостный прилив.
И в первых звуках соловьиной трели,
Забытый вдруг услышите мотив -
Для Вас как будто птицы прилетели.

И в море света и весеннего тепла
Вы окунетесь - вновь душа согрета,
Дорога впереди опять светла -
Пророчество ушедшего поэта...