Тарас.

На Канівскій горі лежить,
Син Українського народу.
Він Батьківщину над усе
Любив і мріяв про свободу.

Він Батьком став для всіх людей,
Повчав,як треба жити
І зберігати кожен день,
Як неньку мову рідну.

Залишив нам багатий скарб,
Щоб ми його довіку,
Вивчали і як Божий дар,
Несли по хатах рідних.

Він був поет,він був маляр,
Талантом обдарований.
З складною долею в той час,
Боровся віршем мовним.

Не позабудеться ніколи,
Його життя,його творіння
І Українська рідна мова,
Назавжди буде з нами вільна.

Вклонімося ж на тій могилі,
Де Заповітом місце диха,
Де цвіт бузковий,калиновий,
В країні розквітає пишно.