Загубився десь місяць за хмарами,
В зорянім небі сонця шукав.
Та чи він не знав, чи був він у мареві,
Та сонце ніхто ще не наздоганяв.
Сів він на хмару, сумний і замріяний,
Зоряні сльози губивши у тьмі.
Не ворухне він чарівними віями.
Без усміху місяця пусто в імлі...
...Вітер дмухне, колихнувши вербицю,
Вгору піднявшись, на вухо шепне:
"Плакати місяцю ген не годиться!
Враз перекрутиться царство земне.
Сонце по сині пливе і малює
Світлі і радісні долі людські.
А ти, Білорогий, вночі тут вартуєш,
Щоб не збиться людині з цієї путі.
От бач, Злотолиций, усім своя доляю
Нема чого зорі бентежить дарма!
Ви з сонцем гуляєте на тій самій волі,
І ролі ті самі, і стежка одна.
Та разом на небі вам бути не можна,
І жоден із вас іншого не здожене.
Хоч навіть якщо про своє мріє кожен,
Для вас одна доля і небо одне!".
Часто стихи и особенно песни на украинском языке понятны и без перевода. Вот и сейчас - всё понятно. И небо - оно одно, и для Солнца, и для Месяца, и для людей... Успехов Вам в Вашем творчестве и счастья!