Будинок з примарою

В долині темній,німій,далекій,
Між віковічних сосен і ялин,
Будинок,залишений лелеками,
Омина його часу плин.
І не біжить повз нього стежка,
Й ніхто не дивиться в вікно,
І сонця золота мережка,
Самотній дім мина давно.
У нім тепер блука примара,-
Хтось грішну душу ув'язнив,
Живим здається це кошмаром,
І вірити немає сил.
Над ним сіяє місяць повний,
Лунають звуки - то рояль,
Примара грає марш самотній,
Почуєш- здійме страшний жаль.
О люди, не грішіть , благаю,
Опинитесь між двох світів,
Вам не відкриють двері раю,
Бо ваш струмок добра змілів.