Війна

Жорстока війна забрала твоє життя.
І почуттів своїх не можу я збагнути.
Нема моєму болю вороття,
Не вірю, що таке можливе бути.

Огні палають. В нестерпній агонії жагу
Дивлюсь в твої очі, які вже не бачать мене.
Я все ще кохаю і не відчуваю страху,
Хоч знаю, що доля забрала тебе.

За що таке сталось? Навіщо на світі війна,
Коли вже не існує правил моралі?
Коханого мого вже на божій землі нема,
Чому тоді мушу я жити далі?

Ненавиджу світ, що подарував життя людині,
Не вміємо ми керувати життям.
І ходимо по світу гордо нині
І начебто всі живемо за поняттям.

А самі ладні один одного ми вбити,
І совість не тривожить по ночам.
Ніхто з нас правильно не може жити,
Бо всіх збиваємо кийочком по ногам.

Війна, на що ти людей перетворила?
Моє кохання забрала за що?
Я своїм життям лише для нього дорожила,
А разом з ним й моє серце загинуло.