Якою цiною даеться свобода?
Та скiльки рокiв воювати ми будем?
Кривавих та марних безлiч походiв,
А бачим лиш тiльки голоту повсюди.
Нас бьють и стрiляють закони ворожi,
А ми все встаемо,лиш злiсть наростае,
I пам"ять про волю завжди на сторожi,
Про матiр сиру,що нас досi тримае.
Погана орда по землi пронесеться,
Iз заходу лицарi королiвськi,
I знову козацька кров рiками ллеться,
А сльози жiночи течуть у колиску.
Чим бiльше тут сльоз,i чим бiльше тут кровi,
Тим бiльше ненавистi в серцi i лютi,
Охопить тебе пiд небесним покровом,
I знов ти козак тяжким боем спокутий.
За землю що стогне у рабськiм полонi,
За тих хто на полi,i серцем не здався,
Ти шаблю затиснув усебе в долонi,
I крик перемоги в краiну ввiрвався.
Дивися нащадок,ми вiльнi сьогоднi,
У кровi синiв буде жити майбутне,
Лиш пам"ять про СIЧ ти не кинь у безодню,
Хай честь и свобода з тобою присутнi.
Свидетельство о публикации №28993 от 30 июля 2012 года