ДОЛЯ

Від долі я нічого не чекаю,
Окрім всього, що вже дало мені
Моє життя: я мрію і співаю,
І інколи літаю уві сні

На райдугах моєї Батьківщини,
Звіряючи земне буття з буттям
Ріднесенької неньки-України,
Я їй своїм завдячую життям!

Літаю, як колись навчила мати, -
Ніколи не цураючись рідні!..
Як мальви коло батьківської хати
Квітують, знов наснилося мені!

І скільки б доля не звела блукати
Звабливим летом десь на чужині,
Волію серцем завше пам'ятати,
Що заповіла матінка мені!