М а м і

М а м і
Купала жінка в люту днину
Мале дитя, свою дитину.
А купіль з зіллями любистку
При сяйві місячного диску.
У фартушину пеленала,
Щоб гірка доля не спіткала,
Щоб житній дідух оберегом
Надійно стежив за порогом.

На калинову долю сина,
На міць та славу України
Плекала радо мрію в плесах
Своїй душі та поетеса.
Спіткав по ночі мрій ліхтарик –
Її пестун – синок віршарик.

Віршові рими – зірок низка –
Гойдали синову колиску.
І виріс він – її кровина
Надія всій її родини.
В країні тій, яку ми маєм,
Що сниться ще поетам раєм.
У розквіті свою державу
Хотіла бачить моря мамо.
Дала навік чудове слово
Із плес української мови.
-------------------------------------
Українці, бережіть свою мову!.
Юрій Володимирів