У Львові ні була ніколи

У Львові ні була ніколи,
Але завжди тягло туди,
Бо люди, що там побували,
Забути місто не змогли.
Я теж по інету дивилась,
І вразив дуже він мене,
На казку чимось так подібен
ЇЇ нагадує усе.
І уявляєш королівство
І лицарів, що жили тут.
Як кажуть в вас церквей багато
Вони так за душу беруть.
Мощені вулиці вузенькі,
Дахи будинків догори,
Усе нагадує середневічьє ,
І все спокійно до пори.
Прийшла до Львіва знову весна,
І розквітли дерева всі,
І от духм’яності навкруги,
Мов дах кружляє в голові.
Тобі везе, ти в ріднім Львові,
І кожен день ти дишеш їм,
Його повітря це не наше,
Солодок Батьківщини дим.
Коли ти дивишся навкруги,
Радіє в тебе вся душа,
Бо ти собі не уявляєш,
Щоб доля другою була.
Хай Львів тебе оберігає,
Дає натхнення і любов,
Щоб все, що тільки побажаєш
Тобі давалось Богом знов.