Галопом по Європам!

Моя 80-річна матуся все життя гірко працювала, ноги має хворі, але інколи вона така кумедна...
Живемо ми з нею на одній вулиці, в одному багатоповерховому будинку, в різних під'їздах, на різних поверхах: матуся на восьмому, я на четвертому, маємо телефони, ліфт працює...
Забігає якось матуся в 21:30 до мене і кричить з порога: "Добрий вечір, вечеряти не буду, моя вечеря вдома - пиріжків з абрикосами напекла; ні, не просіть, відпочивати не буду! Я тут поруч пробігала і вирішила зазирнути, щоб ти завтра вранці повела мене до ощадної каси за пенсією."
Я вранці була як штик! Веду свою дорогу матусю під праву руку, лівою рукою вона спирається на паличку, йдемо повільно, зупиняємось часто, зітхаємо, десь годину шкандибаємо...
Слава Богу, матуся пенсію отримала, вийшовши знову на вулицю, матуся сказала: "Дякую доню, йди собі, у тебе ж діти!"
Паличку поклала в торбу, примружила лукаво очі, засміялась і знову промовила: "Побіжу подругу Галину провідаю(94р.), потім на базар, в хімчистку також зазирну, ну скільки я там з Галиною буду розмовляти, години дві, не більше, одним словом побіжу галопом, тобто галопом по Європам!"
100 років тобі життя дорога матусю!