Спогад про маму

Була ти для мене піснею,
Що високо в небо злітала,
Була ти лиш доброю звісткою,
З тобою я горя не знала.
Біду відвертала молитвами
І вела в світи за собою.
Чому ж я так рано, матусенько,
В житті попрощалась з тобою?



Чому ти так рано покинула
Мене, одиноку, негадано?
Не все ще у нас було сказано,
Не все ще було розгадано…
Ще стільки сказати хотіла я
На холоді тихо-остиглому…
Як сумно…і знов побиваюся…
Не встигла я, ой, не встигла я!



Щоночі приходиш у сни мої,
І бачу твій погляд тривожний,
О, мамо! Я знаю, мені на Землі
Не можна без тебе, не можна…
Тамую свій біль й відганяю печаль,
А спогади знову бентежать,
Задумуюсь часто, вдивляючись вдаль:
А що тут від нас залежить?




Так швидко і тихо пішла у світи,
Де горя немає й тривоги,
Я знаю, за мене й там молишся ти,
Шукаєш до мене дороги.
Прости мені мамо, всі болі, прости!
Пробач за слова і образи,
І хоч нас роз`єднають різні світи,
Я знаю, навіки ми разом!

13. 11. 2011р.