У вирої подільської діброви

У вирої подільської діброви,
де погляд вабить велич та блакить,
сумує погляд про дитинство юне,
де можна було безтурботно жить...
А та тополька рідна біля хати
росте й росте все вище від землі,
ну,а в хатині вже низенька мати
готує борщ у глиняній печі.
І так пройдуть всі дні і ночі швидко,
неначе мить,як фото на стіні,
однак залишиться діброва літня,
окрилена у всій своїй красі...