Світанок

28.10.08
06:25
«А»:
Світанок. Милий і коханий мій світанок.
Ми знову зустрічаєм новий ранок.
Мені ти в очі сонцем подивився,
Росою і туманом трохи вмився.

Мені ти зранку шепотів ласкаво,
Слова хороші, теплі, не лукаві,
Що ти мене одну-одну кохаєш,
І бути ти зі мною лиш бажаєш.

Тобі назустріч я відкрила очі,
Дитячі майже та сумні, дівочі.
Тобі я вірю і про себе дбаю:
Чого не можна нам, - я не займаю.

Світанку мій! Я знаю, день приходить,
Тебе від мене в вир життя заводить.
Там є спокуса, не одна, красива.
Весела і смішна вдень її сила.

Вона удень співає і танцює,
Та думка у спокуси не працює.
Вона лишень твоє життя зриває,
Про те, що знов ти мій, вона не знає.

Не треба їй казать зовсім нічого.
В спокуси є і руки, й очі, й ноги.
Хай думає вона, що ми не разом,
Що слів хороших друзям ми не скажем.

Що ми не бачимось з тобою, не говорим.
Хай думає. А ми знову повторим
Слова любові гарні, чисті, ранні,
Що ти уже казав їх на світанні.