Вовкулак и звезда

***
Коли захочеш – станеш
На рівні ноги.
Не відступиш – дістанеш,
Тобі відкрита дорога.
Коли маєш тверду віру,
В то, за що борешся,
То матимеш і силу,
Ніколи не зломишся.
Коли не виратив душу,
То ти є людина.
Як не було б сутужно,
Ти не загинеш.
Як не боїшся ти смерті,
То не страшно й решти.
Як ти з собою одвертий,
То значить – живеш ти.

***
Я піду долиною крови,
Стиснувши долоні в кулаки,
Я піду, бо мусить хтось знову
Стати на шлях цей тяжкий.
Я піду – і з'їсть мене молох,
Як мільйони до мене пожер.
Я піду – і вдарю на сполох.
Покажу, що дух України не вмер.
Її ймення – то моя сила,
Те, що в серці вічно горить,
І спалахне на вогні моє тіло,
І саме сонце світом затьмить
І запалить те сяйво мільйони,
Й освітить воно їхній шлях
І стиснуться в кулаки долоні,
Й Україна зрине на вустах,
І нехай я згинути мушу,
Та немає мені вороття.
Я віддам Україні душу,
Щоб продовжити її життя.

***
І знову хмари обступили
Чорні небо моє.
Знову сонце од мене закрили,
Всипали в душу болю.
І знову марно жду я ночі –
Не визирне з-за хмар місяць
І помутнілі мої очі
Пеленою чорною завісить.
Але зблисне знову надія,
Мов вогник світла у пітьмі.
Й ожиє знову давня мрія,
Зігріє душу вона мені.
І я таки буду жити
Усім і вся наперекір.
І я таки буду летіти
До далеких, недосяжних зір.

***
Вкрита прозорим серпанком
Блідого й сивого туману,
Ти прийшла холодним ранком
До мене п'янким дурманом.
Ти прийшла живущою вологою
Мене од ран зцілити.
Прийшла болісною тривогою
Мене по краплі пити.
Ти ввійшла у мене бурею
І посіяла в мені сум'яття.
Та даремно мене ти збурила
І немає тобі вороття.
Ти лишишся в мені сонця світом,
Променем в холодний зимовий день.
Ти лишишся в мені весни цвітом,
Смутком моїх пісень.