Хмарка й небо і вода у глеку -
він більше не підглядав за собою,
тим більше за ними.
Не декламував рядки,
не шпигував за Богом,
Його створіннями,
не вів протоколів минулого,
не прагнув доносити на майбутнє,
не шепотів коанів,
не споглядав стін у печерах,
він просто підносив палець
і без думок на вітрі писав,
щось виводив на вітрі...