Не маю жодної провини,
Та тільки серцю все гіркіше,
Оскіль живу на дві країни
І не скажу, яка рідніше.
І Сахалін - моя колиска,
І Україна - друга мати.
Усі до мене дуже близько,
Засмучення як подолати?
Коли в Карпатах вівчарями
Готуються до снів кошари,
Над сахалінськими горами
Івасюка горять Стожари.
В далекосхідної сторонці,
Що потом каторжнім полита,
Як тільки-но засвітить Сонце
В душі моїй сурмить трембіта.
І завдяки морів єднанню
Течуть тут і Дніпровські води.
Де ж ті стежинки к подоланню
Нерозуміння і знегоди?
Як витягнути з вух біруші,
Не жити обопільним страхом?
Я впевнений, що наші душі
Єднаються Чумацьким шляхом…
Тим самим Шляхом, на якому
Вкарбовані вірші Тараса,
Який нас приведе до дому
Під світлі очі Бога-Спаса.
Родина и место рождения, две разные вещи. Не надо искать между ними сходство или различие. Если Вам комфортно по месту жительства, зачем себя терзать сомнениями.
А вірші дуже добрі.