А ти спіши...

Цей день в багрянім відблиску роси
Зійшов над світом в сонячній подобі.
Налаштувавши пензля на курсив,
Виводить долю у єдиній спробі...

Де кожна мить, як цей осінній лист,
Лягає тихо спогадом під ноги...
А ти живеш... Ти сам собі артист
На перехрестях вічної дороги...

І з кожним днем рясніший листопад...
Вже вітер гучно шелестить роками...
А ти спіши, поки бринить ще сад,
Любов плекати ніжними руками.

А ти спіши добром зігріти світ...
Для нього і не пізно, і не рано...
Твоє тепло в душі розтопить лід,
Для когось ставши світлом із туману.