Тиша

Сплітались зорі в павутину
В небес далекій вишині...
В твоєму сні була хвилину...
Чи то привиділось мені?..

Тремтіли мальви, в сни закуті,
В обіймах стомлених вітрів...
І в тиші було більше суті,
Ніж у десятках наших слів.

Вона то ніжно шепотіла,
То рвала струни скрипалю...
То часом натяком, несміло,
То прямо в очі без жалю...

Їй просто так було сказати
Найголовніше все за нас...
А ми мовчали... Ночі шати
В задумі тихій міряв час.

Між нами так вже повелося,
Як хто кого перемовчить...
Впліталась тиша у волосся
І слів була всього лиш мить...