Інколи корисно сумувати...

Я прозу смутку заримую в вірші,
Бо є у ньому щось величне й вічне,
Щось солодко-терпке і магнетичне.
Коли слова проходять через душу,
Нічим мовчати серце не примусиш,
Бо це вже не слова, а дещо більше.

Я смуток закликаю до кімнати
У спогади зі мною поринати
За тим одним, що не шкодують плати.
Щоб цей момент іще раз пережити,
Заримувати біль і ... відпустити...
А інколи корисно сумувати.
2017р.