Вербиченька-подруженька

Стою собі над річкою,
Дивлюсь у далину,
Обнялася з вербичкою
Я, мов з подружкою.

Розповідаю тихо їй
Усі свої жалі,
Про радість, а також і біль,
Співаю їй пісні.

Уважно мене слухає
Та листям шелестить.
Мене, люба подруженько
Лиш розумієш ти.

Тут можу я поплакати,
Ніхто не бачить сліз,
Вона ж гіллям помахує
Та нахиляє вниз.

Я ж розумію і без слів -
Хотіла що сказать.
Приємно завжди відчувать
Дружнє плече її.

2017 р.