"Бавитись в іграшки" досить,
Гра може бути фатальна!
Тихо заспівує осінь
Пісню свою сповивальну.
Зимно. Доволі нелегко
Жар свого серця тримати.
В небі курличуть лелеки
І відлітають в бік хати...
Дому своєму дитинства
Я уклонюся, згадаю,
Як проминав падолист там...
Мабуть, тоді інша зграя
Сумно курликала в небі,
Ніби магічним ключем
Світу позначила двері...
Осінь. Думки...Серця щем.
Тої, що марить минулим.
Тим, де дитинства хвилинки
Майже на рік розтягнуло.
Бачити в дзеркалі старість
Не намагаюсь повірте.
Що наші роки - усталість,
Від щогодинної миті.
Прочитала Вас та наче зазирнула у своє серце.