Підсумок 2009 року....

Нині в Україні прогноз: непогода –
Не держава, а одна лише шкода!
Що гнобить і вбиває український народ,
Якому колись не було перешкод!
Колись ми були громадянами Великої держави!
А тепер держава керує нашим життям і нами….
І ніхто не захистить нас від цього свавілля,
Не верне той час, коли ми жили щасливо і вільно.
Мене ж батьки оберігають, поучають,
Від негативних чинників застерігають.
Але ж хто заступиться за весь народ,
Хто визволить із політичного бруду та різних негод?!
Адже нині світ жорстокий
І добро в нім поодиноке!
Бо невідомо що чекає
Тебе за рогом людського краю.
Що за нелюда в людських подобах
Ми зустрічаєм і до сьогодні!
Чому тепер віра в Бога
Стала бізнесом для когось?!
Чому в тюрмі сидять невинні,
А в нових пошуках злочинні?!
Чому ж Україна нині руйнується,
А її всюди оспівують і нею милуються?!
Чому ж та мова, що солов’їна, нині – нецензура,
А іноземці краще знають всю українську культуру?!
Чому французькі страви ми ставимо на український стіл,
Якщо червоний борщ з пампушками кращий у стотіл?!
Чому сьогодні люди не мають чим жити,
А по телебаченню показують різні світські вечірки?!
Де нарядні депутати, бізнесмени й міліонери,
Що їдять і одягаються на кошти крадені із пенсії пенсіонерів.
Чому президент ставить свічки та молиться за той народ,
Що в 33-х при Сталіні поховав голодомор?!
Якщо люди не мають чого з’їсти й нині,
Бо й навіть хліб Божий дорогий у трудові злидні.
Чому на Новий рік бабусі та діти
Ходять по смітникам та шукають що з’їсти,
Підбирають гнилі мандарини та яйця,
Яких ціна за кіло добігає «тридцятки»?!
Чому нема ліків навіть в столичних аптеках,
Коли Вкраїна гине і в усіх бібліотеках
Висять надписи й плакати нової теми:
«Свинячий грип – мало досяжний лікуванню демон»?!
Нащо із-за цього роблять в школах карантини,
На яких хворіє ще більше на третину?!
А потім забирають державні канікули й свята,
Щоб упущене з програми контрольними догнати!
Навіщо ж колись воїни та козаки наші
Невпинно воювали за землі пропащі,
Щоб зарахували їх до українського кордону,
Віддавали життя та падали обличчям додолу?!
А тепер? Їх незадумаючись перепродають
Наші багатенькі підприємці,
Що під керівництвом влади будують
Й «спихують» вигідним іноземцям,
То заводи, то вілли чи готелі,
Чи ресторани й бари, чи ж просто котеджі,
Або в оренду здають будівлі на борделі –
Ось так наше життя переходить всі межі…
Зараз з географії ми промисловість вивчали,
І в усіх галузях існує спільна проблема:
Усюди йде занепаду начало –
У великих капіталовкладеннях потреба.
А також нещодавно в Україні
Велася газова війна,
Що буцімто ми винні Росії,
За те що газ нам постачає вона.
Спитатись: де ж усі ці кошти,
Що ми сплачуєм за газ і воду,
За які відкрити можна
Ще декілька промислових заводи?!
Ось нещодавно були вибори,
Всі кандидати так гласили про народ –
Усюди метушились та їздили,
Видавали безліч нагород.
А чому ж пам’ятають нас
Коли наш вибір вам більш-менш потрібний,
Кандидати любі, наш народ вас
Завжди любив і завжди був прихильним.
І вірив у ваші казочки,
І ночами плекав надії,
Що будуть наші діточки
Щасливими від цих подій.
І що настане соціальний мир,
І ми будемо в злагоді,
Й берегтимо як миша сир
Суспільні правила та настанови.
Вже новий президент при владі,
Вже люде вибір свій зробили…
Й ми плекатимемо далі
Всі останні безсилі надії…
Нехай пройде знову час,
Нехай минає день за днем,
Коли я знову напишу про нас
І розкрию очі всім як ми живем…
Й лунатиме ще український гімн,
Й при його виконанні ми в змозі ще стояти…
І нагадаємо ще українцям всім
Де руку слід з вірою держати.
Адже, ще не вмерла Україна,
Ще живуть наші надії,
Ще земля нам буде вірна
І ми ще будем молодії.
Й будуть наші державовладці
Як роса буде на сонці,
Й запануєм, браття українці,
В своїй рідній сторонці!
(кінець 2009 – початок 2010 року)