Гойдалка

Гойдалка була на нашім подвір"ї,
Її змайстрував ще,напевне дідусь,
А може і батько,весною чи влітку,
Це стверджувати я уже не берусь.

Вона забавляла нас із сестрою,
Високо-високо несла до небес.
Тут діти сусідські бували порою
І досхочу всі гойдалися теж.

Радісно,гамірно кожної днини,
Аж до темна чулись жарти та сміх.
Вона колихала дитинство щасливе,
Яке їй звіряло секрети свої.

Роки,мов коні так швидко промчали,
І хата тепер сиротою стоїть.
Гойдалка ж плаче-скрипить все ночами,
Лиш піснею вітер втішає її.

2015 р.