Від щастя не сивіють в 33,
Але тобі, матусю злі вітри
Сипнули сивини ще молодою.
Та вистояла, все стерпіть зуміла,
І горе подолать взяла десь сили,
Й на люди не виходила сумною.
Всміхалася, усе пісні співала,
Навіть тоді, коли душа ридала,
Й хотілося на увесь світ кричати.
То ж кожну зморшку на твоїм чолі
Цілую та вклонюся до землі
Людині найріднішій в світі - Матері.