БЕЗСОННЯ

Нічка безмісячна,
темна, незоряна
тяжко дріма.

Сон не іде,
серце стукає зморено,
долі нема.

Нащо та доля?
Щоб марення видіти
кожную ніч?

Щоб і за вірші
себе ненавидіти? –
Голову б з пліч!

Але подумать,
так доля у кожного,
певне, своя.

І, якби те,
що усі, я обожнював, --
був би не я.

Мав би роботу,
зарплату надійную,
затишний дім –

Добре в житті
знати стежки спокійнії,
та не усім.

Доле, озвися,
бо можна й не встигнути
смутку до дна!

Ніч яка добра,
та звечора випита
кава міцна!