Ти мріяв про такі страшні, криваві справи,
Коли писав вірші, Великий наш Кобзар?
Що скоїли брати, що звуться – Сектор Правий,
Підставивши народ під кульовий удар?
Невже не чуєш ти ні сліз людських, ні стону?
Занепад. Біднота. Кругом – війна, лише`.
І, як в старі часи, тевтонці з Закордону
Останні копійки` грабують до кишень.
Не допоможуть тут ні пензель, ні палітра,
З яких ти починав, і бавився колись…
Пиши, дістали щоб всі кулі із макітри.
Мабуть, прозріє хтось. Спіши. Не забарись.
Сьогодні – вже й слова заковані в кайдани,
У дроті – мрії всі, а на засовці – рот.
А в Україні знов у Владі – `нові `пани.
І – на колінах знов занедбаний народ.