Завойовує день
Місто,
Щоб наповнити вщерть
Змістом.
Хто в таксі, ну а хто –
Босий…
Мідяків на життя
Просить.
Електричних дротів
Жили
Випинаються, мов
Стріли.
І шумить гомінкий
Ранок,
Ніби стогне юрба
Бранок.
Метастази слідів
Всюди
Множать в шовку снігів
Люди.
Від молитви слова
Легші,
Тож злітають із вуст
Перші.
До життєвих тортур
Мушу
Приучати свою
Душу.
Може хтось свій «Пежо»
спине
Й мідяків співчуття
Кине.