ФІЛІЖАНКА КАВИ

ФІЛІЖАНКА КАВИ

Вечірній Львів поволі затихає,
На вулицях запалюють вогні.
Я знов один, як і колись, блукаю
І згадую давно прожиті дні.
Найкращі у житті студентські роки
Давно минули, наче увісні,
В коханні тут робили перші кроки
І перші тут писалися пісні.

На філіжанку запашної кави,
В "Під Левом" ми заходили завжди
Там скрипка кожен вечір танго грала,
І дарувала нам мелодії весни.

Я згадую всіх друзів поіменно-
Кого й куди закинуло життя,
Зустріти знов когось було б приємно-
Вдивляюся у перехожих я.
І раптом - як міраж перед очима,
Не знаю, чи то сон, чи наяву:
До мене посміхається грайливо
Дівчина, яку й досі не забув.

На філіжанку запашної кави,
В "Під Левом" ми заходили завжди,
Там скрипка кожен вечір танго грала
І дарувала нам мелодії весни.

Дивлюся і очам своїм не вірю,-
Невже таке можливе у житті?
Вона така ж - і молода, й красива,
А я вже дід, і скроні в сивині.
Ми 30 літ не бачились обоє,
Та нині доля знову нас звела.
Сердечні рани час поволі гоїть -
Сердечна радість крізь літа жива.

На філіжанку запашної кави
В "Під Левом" я красуню запросив,
І що колись кохав я її маму
За кавою в цей зрозумів.