Варто чекати

Я знаю, що сон розповість
мені про минуле забуте.
Торкнеться ледь-чутно до вій,
Примусить відчути розкуто
І простір, і час, і буття-
Звиваючи нерви в стежини,
З яких вже нема вороття.
І тануть сліди, мов крижини,
Моєї свідомості й мрій,
Які, ніби досі не знали,
що стихне вночі буревій,
Думок, тих , що вдень закипали.

Сон тихий мине, і тоді
думкам не дістане шпаринки ...
Шаленим цунамі надій
прилинуть сюжети, картинки...
Округлі кордони буття
 Відкриються...Досить чекати!
З натхнення нема вороття!
Убралися образи в шати
 і линуть до тріпотних вій.
 Я знаю, що сон -лише мій...
Ніч варта -натхнення чекати...

(Подстрочник:Я знаю, что сон расскажет мне о забытом прошлом, коснется еле слышно ресниц, заставит раскрепощенно почувствовать простор, время и бытие, свивая мои нервы в тропинку, с которой нет возврата.И тают следы моих мечтаний и сознания , как льдины, как будто не знают, что ночью стихнет буря мыслей, что закипали весь день.Пройдет тихий сон и мыслям не хватит этой маленькой щели,тогда безумным цунами надежд придут сюжеты и картинки .Округлые границы бытия раскроются .Хватит ждать! Нет возврата из вдохновения!Принарядились образы и льнут к трепетным ресницам.Я знаю, что сон-только мой.Ночь достойна ждать вдохновения.)