Тебе...
Я не казатиму тобі оте «прощай»,
Хоч, може, доля й різко змінить плани...
На столику димить зелений чай
І пахне цитрус, наче фіміами...
Прошу тебе... Прошу, не залишай...
І теплі пальці гладили мої...
І погляд пік. Прямісінько у серце...
Вікном стікали краплі дощові,
Тоді як серце відбивало скерцо...
І ми в ту мить були такі живі!
Уста твої із присмаком дощу
І ніжний запах зірваних конвалій
Я в пам’яті назавжди збережу...
І ти не забувай в часи баталій,
Що я завжди, завжди тебе люблю...
11.03.2014
Суммарный балл: 10
Проголосовало пользователей: 1
Балл суточного голосования: 0
Проголосовало пользователей: 0