Світанкова замальовка

Ми сиділи на березі моря в вологім піску
І тонули в ранкового сонця рожевім полоні...
Я ловила устами мрію, таку летку...
А повз нас, мов шалений шквал, мчали дикі коні...

Пробігало промінням сонце по дужих тілах,
Золотило спини. А вітер вплітався в гриви.
А вони все мчали, мов мрії в бентежних снах...
Ми сиділи в піску... А вони летіли по краю прірви...

Ти стискав мою руку. Обпікав холодний приплив.
Ми завмерли від подиву - такої краси світанок!
Розбивалось об скелі проміння на тисячі злив,
Омиваючи сонячно нас і серпневий ранок...

Вже стихав вдалині той синхронний стукіт копит.
Щезли коні за скелею. Сонце зійшло над водою.
Ми сиділи, завмерши, і дивилися коням услід...
На колінах... знімілі... перед природи красою...

26.08.2013