Он березень стукоче дзвiнко

На дворі віхола гуляла,
Вила в запічку та гула,
Так зимонька весну стрічала,
Щоб та боялась та не йшла.

Уже у котрий день морозить
І сніг довкола ще лежить,
Але весна вже на порозі,
Так що нехай собі сніжить.

Не хоче, сива, відступати,
Боротись здумалося їй,
Спати пора тобі лягати,
Уже, зимо, пройшов час твій!

Он березень стукоче дзвінко
Талими краплями в обід,
Стіка вода з дахів на землю,
Щоб обернутись знову в лід.
----------------