Я торкалась устами мрій за далеким обрієм...

Д.М. присвячується...

Я торкалась устами мрій за далеким обрієм,
Незважаючи на мереживо із туманів.
Загадковість твоїх очей - мов солодкий опіум...
Я вдихала, неначе тебе, запах чорних тюльпанів...

Я не знаю, навіщо чорні. Переплетені з настроєм.
Ні, не смутку, а радше любові із терпким присмаком...
Одинокий місяць здавався мені алебастровим,
Коли небо нічне невпинно кромсали блискавки...

А на серці дощить і дощить вже дедалі з півроку...
Від безсилля тільки сильніше стискаю долоні,
І рахую, щодня рахую до тебе кроки,
Безкінечно вдивляючись в очі небес бездонні.

Може, з іншого краю планети, посеред ночі,
Ти шукатимеш образ мій між зіркових іскорок...
І можливо в цю мить ми дивились взаємно в очі
У нічному небі серед спалахів літніх блискавок...

01.07.2013